Фільм «Юрик», який випустили СТБ, «Основа Фільм Продакшн» та естонський телеканал ETV, викликав шквал критики від маріупольців. Жителі, які пережили війну у оточеному місті, вимагають дослухатися до їхньої думки та зняти кіно з прокату.

Картина показує життя родини у Маріуполі, який намагаються захопити росіяни. Та маріупольці розповідають - реальність у блокаді виглядала зовсім інакше. Не було ані евакуації, ані люксових підвалів, ані зв’язку, ані сирен, ані навіть чистого одягу. Щоб донести правду до українців з інших регіонів та іноземців, які подивляться фільм, маріупольці продовжують ділитися власними історіями. Наш сайт mrpl.city зібрав спогади жителів, яким минулої весни пощастило вибратися з пекла.

Читайте також: «Може цей привіт останній» - на основі унікальних відео маріупольця створили документальний фільм

«На балконах лежали померлі»

Маріупольчанка Олена Сугак пише - жах війни бачила на власні очі, тому фільм «Юрик» вважає брехнею та знущанням з жителів міста. На відміну від Юрика та його кіно-родини, в Олени, як і у всіх маріупольців, не було теплого та світлого сховища з буржуйкою.

«Ми ховалися у підвалі на Купріна. Темний підвал. Один на всіх! Ліхтарики були тільки у тих, у кого маленькі дітки. Свічок був дефіцит - ми запалювали їх тільки тоді, коли ходили в окремий куточок, де стояли відра. А ще вдалині під стінкою лежала померла жінка, і на балконах будинку теж лежали померлі. Їх всіх поховали вже на початку квітня», - розповідає Олена.

Маріупольчанка поділилася власними фотографіями з Маріуполя.

Також Олена згадує про нестачу води, за якою доводилося ходити під обстрілами. Тож про чистоту та охайність навіть не йшлося - ніхто не мився, у всіх були брудні руки, брудні обличчя та брудний одяг.

«Особисто мене родичі та друзі шукали по спискам, фото яких з'являлись в інтернеті, серед поранених і мертвих. Шукали, тому що зв'язку не було. Як і евакуації. Ніяких гучномовців, ніяких організацій ОБСЄ чи Червоного хресту», - наголошує жінка.

Крім того, усі маріупольці знають, що повітряні тривоги у місті, на відміну від фільму, не лунали.

«Повітряна тривога...якби ж! Хоч би добігти кудись. Свист! І ти молишся... Щоб мимо. Чи якщо в твій будинок, то щоб одразу смерть. Щоб не в муках», - згадує маріупольчанка.

Читайте також: Місто стало символом спротиву - режисер Мстислав Чернов розповів про фільм «20 днів у Маріуполі»

«Думала, скільки ще протягнемо»

Маріупольчанка Наталія Гаєцька опублікувала фото, на якому її 85-річна мати чекає на чашку кип'ятку із загального чайника, який був один на увесь під'їзд. Вона пише, що розраховувала - напівголодні на «запасах» зможуть протягнути ще максимум місяць.

«Брехливий фільм. Знімати "аби що", спотворювати реальність маріупольського пекла на очах тих, хто з того пекла видерся та знає правду - злочин, - говорить жінка. - Навіть якщо ви не з Маріуполя - почуйте нас. Не дивіться цього "Юрика"! Забаньте його».

Такої ж думки і Анна Овчаренко, яка виїхала з Маріуполя 16 березня, а у бомбосховищі була з 26 лютого.

«Ми були чорніше землі, знесилені та морально вбиті від жаху пережитого та побаченого. Це було пекло на землі. Понівечені тіла вздовж всього міста, зруйновані згорілі скелети будівель, побита дорога, яка нагадувала лабіринт з блоків, повалених дерев, залишків будівель та ліній електропередач, попіл, який літав у повітрі і практично став цим повітрям, мародерство та паніка», - описує події у Маріуполі Анна.

Вона згадує, що не було ніяких продуктів та засобів побуту, що люди, чия психіка не змогла цього витримати, блукали по місту, як зомбі.

«Сотні тисяч вбитих за неофіційними даними, сотні тисяч зі зруйнованою долею та скаліченим назавжди життям! Сотні тисяч, які ніколи не пробачать і не забудуть! Як так грубо та безпринципово можна було знецінити всіх маріупольців? Яку правду про Маріуполь ви хотіли донести та кому? А головне - чому ви вирішили, що маєте право на свою правду, яку хотіли поширювати країною та світом?», - обурюється жінка.

Наразі маріупольці продовжують долучатися до флешмобу, розповідають правду та вимагають заборонити фільм. Подано заяву до Міністерства культури та інформаційної політики України, а також відповідну петицію на сайт Президента.

Нагадаємо, фільм про маріупольські мозаїки увійшов до шорт-листа міжнародної премії URTI.

Фото: Олена Сугак, Наталія Гаєцька, Анна Овчаренко